Густинський Свято-Троїцький монастир

Густинський Свято-Троїцький монастир

Троїцький собор Густинського Свято-Троїцького монастиря.
Фото Юрія Бухановського, 2009
  • GPS-координати: 50° 38' 11.3'' N • 32° 28' 15.4'' E
  • Дата спорудження: 1672-1844 рік
  • Стиль: бароко, класицизм
  • Опис:
    діючий жіночий монастир Української Православної Церкви – Московського патріархату;
    до комплексу входять: Свято-Троїцький собор (1672–1676), трапезна церква Св. Воскресіння Христового (1695–1844), надбрамна церква-дзвiниця Св. Миколи (1695–1708), надбрамна церква Св. Петра і Павла (1693–1709), корпус настоятеля (1719), готель (1843), мури та брами (17–19 століття);
    головний монастирський храм – Свято-Троїцький собор – збудований на кошти гетьмана Лівобережної України Івана Самойловича;
    заснований як чоловіча обитель на землях та з дозволу князя Михайла Вишневецького (батько Єремії Вишневецького);
    протягом 17 століття монастир зазнав кількох великих пожеж, внаслідок чого був майже повністю знищений, але кожного разу відбудовувався заново;
    на середину 18 століття – найбагатший монастир України після Києво-Печерської лаври;
    у 1786 році маєтності монастиря були секуляризовані російським урядом імператриці Катерини ІІ, а у 1793-му – обитель ліквідована у зв'язку з тим, що вважалася центром тяжіння для проукраїнських сил на Лівобережній Україні;
    у 1844 році діяльність монастиря відновлена, але виключно на засадах московського православ'я, у зв'язку з чим в храмах були ліквідовані всі матеріальні свідчення, що свідчили про колишню окремішність української православної церкви – впритул до заміни стародавніх козацьких ікон на образи російської роботи;
    протягом 1924–1943 та 1958–1993 монастир був закритий, а на його території розміщувався психоневрологічний лікувальний заклад;
    з початку 1990-х монастир активно відновлюється і на даний час зовнішній вигляд всіх споруд має приємний для ока оновлений вигляд; внутрішні розписи поступово створюються заново;
    на території монастиря похований генерал-губернатор Малоросії у 1814–1836 роках Микола Рєпнін-Волконський (1775–1848), який, цілком ймовірно, був таємним меценатом Тараса Шевченка;
    біля головного входу на територію монастиря знаходиться готель для паломників по святих місцях.
Payday loans